Новопсковське районне територіальне медичне об'єднання

Важливо знати!

На сучасному етапі розвитку правового регулювання сфери охорони здоров’я в Україні питання захисту прав людини при наданні медичної допомоги набуває особливої гостроти та актуальності.

Конституція України гарантує кожному право на охорону здоров’я. Охорона здоров’я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом (стаття 283 Цивільного кодексу України).

Права кожного на охорону здоров’я визначаються статтею 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я (далі - Основи).

Ці права включають, зокрема, життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров’я людини; безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я це право є об’єктивним, і лише при зверненні особи до закладу охорони здоров’я це право стає суб’єктивним і таку особу можна називати пацієнтом.

Законодавство України досить часто використовує термін "пацієнт", хоча й не містить його визначення, що э значною прогалиною в законодавстві України.

Проаналізувавши чинне законодавство України, можна дійти висновку, що пацієнт – це особа, яка, незалежно від стану здоров’я, звернулася до закладу охорони здоров’я або медичного працівика за наданням медичної допомоги.

Таким чином, при взаємодії між пацієнтом та лікарем (закладом охорони здоров’я) крім загальних прав в сфері охорони здоров’я кожної особи, у пацієнтів виникають специфічні права та обов’язки.